Звіт про публічне обговорення в Польщі результатів дослідження «Від тимчасового захисту до постійного статусу»

1. Загальна інформація

Параметр	Опис
Захід	Публічна презентація та обговорення результатів польської частини дослідження «Від тимчасового захисту до постійного статусу»
Проєкт	«Платформа регіональної відповідальності за управління міграцією» (Польща, Литва, Латвія); польську частину реалізує «OPORA in Poland»
Дата, час і місце	23 жовтня 2026 р., 18:00–19:30, Варшава
Формат	Презентація результатів із подальшою модерованою дискусією; мова – польська, українська
Модераторки	Юлія Бодашевська та Ольга Коцюруба
Учасники	9 осіб: представники ГО, дослідники, представники фонду Liderzy Przemian

2. Мета та порядок денний

Мета обговорення -представити результати польської частини дослідження, перевірити їх у діалозі з практиками та спільнотою і визначити пріоритети для подальшої адвокації до 4 березня 2027 р., коли завершується дія статусу UKR на національному рівні.

1. Відкриття та представлення проєкту і партнерів.
2. Методологія та етика дослідження.
3. Контекст: статистика та зміни правової рамки в 2026 р.
4. Ключові висновки, кейси та напрями дій.
5. Модерована дискусія з учасниками.
6. Підсумки та подяки.

3. Представлені результати

Дослідження в Польщі ґрунтується на кабінетному аналізі правової рамки та статистики, трьох фокус-групах (молодь, доросле покоління, експертна група), чотирьох письмових експертних відповідях і восьми кейсах. Головний висновок: бар’єр змістився з доступу до статусу на його реальну досяжність.

Що показало дослідження

Громадські організації фактично стали головним джерелом інформації та супроводу складних справ: відновлення статусу UKR, подання на CUKR, відновлення 800+, доступ до медичної допомоги для літніх людей, заяви до Реєстру збитків. Практики наголошують на потребі в адекватному фінансуванні та індивідуальному довгостроковому підході; разові інформаційні кампанії не замінюють постійних консультацій. З наближенням 4 березня 2027 р. попит на таку допомогу зростатиме.

• Перехід уже триває. З 1,55 млн громадян України з дійсними документами під ТЗ перебувають близько 62%; карта CUKR дає три роки передбачуваності, але період зі статусом UKR не зараховується до п’ятирічного строку для статусу довгострокового резидента ЄС.
• Строки розгляду. На звичайну карту побиту чекають 1,5–2,5 року без можливості легально перетинати кордон.
• Втрата прав через неузгодженість даних різних установ. Права людини залежать не лише від її фактичного становища, а й від того, як її дані внесли різні органи. Прикордонна служба може зафіксувати в’їзд як звичайну поїздку, наприклад туристичну, а не як в’їзд особи, що шукає захисту від війни. Так буває навіть тоді, коли людина на кордоні наголошує на своєму статусі, і через такий запис статус UKR втрачається. Так само автоматично зупиняють виплату 800+, якщо дані реєстрів не збігаються.
• Охорона здоров’я. Доступ до медичної допомоги звужували у два етапи. З 30 вересня 2025 р. дорослі без польського страхування втратили частину послуг: компенсовані ліки, стоматологію, реабілітацію. З 5 березня 2026 р. безоплатна допомога для них зникла взагалі, крім окремих вразливих груп. Через це літні люди без польської пенсії та без роботи, які не живуть у місцях колективного проживання, залишаються без безоплатної медичної допомоги.
• Вразливі групи. Для літніх людей, осіб з інвалідністю, доглядачів та одиноких батьків з низьким доходом немає сталого шляху після завершення ТЗ. У Польщі карта CUKR дає їм лише три роки відстрочки. Для наступного кроку, статусу довгострокового резидента ЄС, потрібні стабільний дохід і знання мови, а ці люди здебільшого не можуть відповідати таким вимогам.
• Освіта та рівність. Учасники повідомляли про випадки неприязні та навіть булінгу українських дітей у школах. Частина шкіл має дієві механізми запобігання й реагування, але в інших їх немає або вони не спрацьовують. Через це захист дитини залежить від того, до якої школи вона потрапила. Практики також фіксують зростання мови ненависті щодо українців в інтернеті.
• Інформування. Людям складно розібратися у своїх правах і процедурах: правила часто змінюються, а потрібну інформацію доводиться збирати з різних джерел. Тому по роз’яснення та практичну допомогу вони найчастіше звертаються до громадських організацій і неформальних мереж. Найкраще інформація доходить до людей, коли її передають у межах самих спільнот, від рівного до рівного. Тут важливу роль можуть відігравати органи місцевого самоврядування як найближчий до людини рівень влади.

4. Основні теми дискусії

Учасники підтвердили актуальність висновків дослідження і визначили три пріоритетні напрями, які потребують окремих дій:

1. Адміністрування виплат ZUS, насамперед допомоги на виховання дитини 800+. Учасники говорили про зупинення виплат, запити додаткових документів, тривалий розгляд заяв і рішення без зрозумілого обґрунтування. Здебільшого причина не в самій процедурі ZUS, а в помилках у пов’язаних реєстрах. Право на 800+ залежить від статусу UKR, а цей статус зникає, якщо прикордонна служба записала мету в’їзду не так, як заявила людина. Інколи в однієї родини, що разом перетнула кордон, мету в’їзду дітей фіксують інакше, ніж мету в’їзду батьків. За даними Уповноваженого з прав людини, на виправлення такого запису може піти до 90 днів. Тим часом спливає 30-денний строк, протягом якого людина може подати заяву на PESEL зі статусом UKR. Ще одна проблема в тому, що зміну статусу в реєстрі людині не повідомляють, тож про неї вона дізнається вже тоді, коли зупиняється виплата. Окремо вразливі діти, народжені в Польщі, бо їхні дані в реєстрі прикордонної служби можуть не збігатися з даними ZUS. У результаті людину пересилають між ZUS, прикордонною службою, гміною та воєводою, і жодна установа не координує справу.
2. Запобігання булінгу в закладах освіти. Учасники наголосили, що на випадки упередженого ставлення до українських дітей  не можна реагувати лише після того, як воно сталося, і лише тоді, коли батьки наполягають. Потрібна постійна комунікація та співпраця між школами, регіональними органами освітнього нагляду (kuratorium oświaty), батьками й громадськими організаціями. Така співпраця має бути регулярною, а не разовою, щоб проблеми помічали на ранньому етапі, а батьки знали, куди звертатися і чого очікувати. Громадські організації, які мають довіру українських родин, можуть стати містком між родиною та школою. Окремо учасники говорили про потребу в психологічній підтримці дітей, і саме в доступі до україномовних психологів: дитині легше говорити про травматичний досвід рідною мовою. Сьогодні дієві механізми є лише в частині шкіл, тому мета полягає в тому, щоб такий підхід став стандартом для всіх..
3. Посилення громадських організацій як ключового джерела консультацій і правової допомоги українцям у період переходу з тимчасового захисту. Для багатьох людей саме громадські організації пояснюють, як конкретна норма стосується їхньої ситуації, і супроводжують складні справи, де помилка в одному реєстрі тягне за собою проблеми в кількох установах. Щоб організації могли виконувати цю роль, потрібне стабільне фінансування постійних консультаційних пунктів, а не лише коротких інформаційних кампаній. Таке фінансування має покривати також переклад, цифрову допомогу та супровід справ. Важливо розвивати й інформування від рівного до рівного всередині спільнот, а також залучати органи місцевого самоврядування як найближчий до людини рівень влади. Крім того, громадські організації можуть збирати знеособлені типові випадки й передавати їх державним органам як докази системних проблем.
4. Взаємодія з органами правопорядку в разі дискримінації та булінгу. У Польщі діють правові механізми захисту від дискримінації та злочинів на ґрунті ненависті, зокрема спеціалізовані підрозділи прокуратури, які з 2026 р. займаються справами про мову ненависті та злочини на ґрунті упереджень. Як показали дослідження та дискусія під час круглого столу, українці ще недостатньо знають про ці механізми та про те, як ними скористатися.Учасники зазначили, що українці рідко повідомляють про випадки дискримінації та злочинів на ґрунті ненависті. Серед причин називали досвід, коли звернення до поліції не дало результату, брак знань про те, куди і як звертатися, а також мовний бар’єр. Офіційні канали здебільшого спрацьовують тоді, коли людина діє наполегливо й має підтримку, зокрема від громадських організацій. Учасники наголосили на потребі пояснювати українцям, які права вони мають як потерпілі, як подати повідомлення та до кого звернутися, якщо заяву не прийняли або не розглянули належним чином.
5. Стереотипи щодо українців у польському суспільстві та шляхи їх подолання. Учасники говорили, що в польському суспільстві поширені спрощені уявлення про мігрантів і про те, який статус та які права мають українці. Через це, наприклад, з’являються хибні уявлення про «привілеї» українців. Такі стереотипи підживлює мова ненависті в соцмережах, щоб їм протидіяти, потрібні виважена публічна комунікація. Допомагають і спільні заходи на місцевому рівні, де органи місцевого самоврядування можуть відігравати помітну роль. Ще одна потреба полягає в систематичному моніторингу мови ненависті в інтернеті та документуванні таких випадків. 

Рекомендації

Для ЗУС (Zakład Ubezpieczeń Społecznych):

1. Рекомендуємо розглянути можливість поступово вдосконалювати комунікацію з отримувачами виплат у справах, де виплату можуть зупинити через розбіжності в даних реєстрів. Наприклад, у таких випадках варто заздалегідь інформувати людину про можливі підстави для зупинення, щоб вона мала час уточнити або виправити дані. Корисним кроком у межах співпраці також міг би бути діалог із громадськими організаціями, які супроводжують складні справи, щодо найпоширеніших причин зупинення виплат і шляхів їх усунення.

Для закладів освіти та органів освітнього нагляду (кураторіїв освіти):

1. Досвід співпраці між школами, органами освітнього нагляду, батьками та громадськими організаціями показує, що постійна комунікація допомагає вчасно помічати й розв’язувати конфліктні ситуації. Подальший розвиток такої співпраці міг би сприяти безпечному шкільному середовищу для всіх учнів.
2. Позитивний досвід окремих шкіл показує, що чіткі та зрозумілі для всіх батьків процедури реагування на упереджене ставлення до українських дітей сприяють безпечному середовищу для всіх учнів. Важливу роль тут відіграє доступний канал комунікації. Коли батьки знають, до кого в школі чи органі освітнього нагляду можна звернутися і як їхнє звернення буде розглянуто, ситуації вдається розв’язувати раніше й без загострення. Поширення такого досвіду, зокрема визначення контактної особи та надання інформації мовою, зрозумілою батькам, могло б бути корисним для шкіл, де навчаються діти з різним мовним і культурним досвідом..
3. Польські школи вже мають цінний досвід роботи в багатокультурних класах. Подальша підтримка навчання педагогів з міжкультурної компетентності та роботи з дітьми, які пережили складні життєві обставини, могла б допомогти ширше використовувати цей досвід.
4. Школи, які працюють з україномовними психологами, міжкультурними асистентами та зовнішніми фахівцями, отримують відчутну користь: педагоги мають фахову підтримку, а конфлікти вдається вирішувати на ранньому етапі. Для дітей із травматичним досвідом, зокрема досвідом війни, особливо важливо мати змогу говорити з психологом мовою, якою їм найлегше висловити свої переживання. Якби такі рішення стали системними, а не залежали від окремих проєктів, від цього виграла б уся шкільна спільнота.
5. Зафіксовані випадки булінгу школи вже обліковують і реагують на них. Водночас учасники круглого столу звернули увагу, що поза увагою часто залишаються дрібніші інциденти, з яких булінг може починатися: окремі образи, глузування чи виключення дитини з групи. Якби на такі ранні сигнали теж звертали увагу й реагували вчасно, школам було б легше запобігати булінгу, а не долати його наслідки.

Для співпраці шкіл і громадських організацій:

1. Польська школа відіграє ключову роль в адаптації українських дітей та їхньому входженні в місцеву спільноту, і саме від неї значною мірою залежить відчуття безпеки в новому середовищі. Ефективність цієї роботи могла б зрости завдяки співпраці шкіл або гмін із громадськими організаціями, зокрема заснованими українцями, які мають довіру родин. Така співпраця, оформлена, наприклад, у формі меморандумів, могла б охоплювати консультування батьків, медіацію в конфліктних ситуаціях і роз’яснення порядку дій у разі виникнення проблем. Доцільно також підтримувати спільні заходи для польських і українських учнів, менторські програми та залучення батьків до життя шкільної спільноти. Корисним інструментом могла б стати стисла інструкція польською та українською мовами щодо порядку дій у разі булінгу та контактів, до яких можна звернутися.

7. Рекомендації щодо посилення громадських організації

Для донорів і державних програм фінансування:

1. Учасники звернули увагу, що безперервність консультаційної допомоги значною мірою залежить від передбачуваності фінансування. Короткострокові проєкти дають змогу реагувати на нагальні потреби, однак у період переходу з тимчасового захисту особливої ваги набуває стабільність роботи консультаційних пунктів, зокрема за межами великих міст і для людей, яким потрібна допомога офлайн..

Для самих громадських організацій:

1.Ефективність консультаційної допомоги зросла б завдяки тіснішій взаємодії між громадськими організаціями, юридичними клініками та адвокатами, які працюють pro bono. Спільні підходи до консультування та налагоджене взаємне перенаправлення дали б змогу швидше скеровувати людину туди, де їй можуть допомогти найкраще.

2. З огляду на часті зміни правового регулювання важливо, щоб консультанти мали змогу регулярно оновлювати знання, зокрема щодо карти CUKR, виплати 800+, доступу до медичної допомоги NFZ та Реєстру збитків.
3. Корисним інструментом міг би стати простий інструмент самооцінки для родин, який допоміг би зорієнтуватися, який шлях переходу з тимчасового захисту обрати, коли це зробити і які наслідки це матиме для доступу до прав і послуг.
4. Систематичне документування знеособлених випадків утрати доступу до прав дало б змогу передавати державним органам і Уповноваженому з прав людини (Rzecznik Praw Obywatelskich) узагальнені дані про системні проблеми, а також підтримувало б конструктивний діалог щодо їх розв’язання.

Для органів правопорядку (поліції та прокуратури):

1. Повнішому використанню потенціалу спеціалізованих підрозділів прокуратури, які займаються справами про злочини на ґрунті ненависті, сприяло б поширення інформації про них серед осіб, яких ці справи стосуються. На центральному рівні вже є позитивний досвід взаємодії органів прокуратури та профільного міністерства з громадськими організаціями. Цінним було б поступове поширення такої практики на регіональний і місцевий рівні, зокрема за участі уповноважених з питань захисту прав людини воєводських комендатур поліції. У межах такої взаємодії доцільно розглянути можливість спільної підготовки інформаційних матеріалів українською та польською мовами, які роз’яснювали б, що повідомлення про злочин можна подати до будь-якого підрозділу поліції чи прокуратури, що потерпілий має право на перекладача й підтвердження прийняття повідомлення, а також куди звертатися з питаннями щодо розгляду справи. Не менш важливо забезпечувати належну фіксацію дискримінаційного мотиву вже на етапі прийняття повідомлення, щоб справа своєчасно надходила до спеціалізованого підрозділ

*Висловлені погляди та думки належать виключно авторам й не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу або Виконавчого агентства з питань освіти, аудіовізуальних засобів і культури (EACEA). Ні Європейський Союз, ні орган, що надає фінансування, не несуть за них відповідальності.