Як українські жінки використовують будь-яку можливість для адвокатування українських питань на міжнародному рівні? Які «польові» успіхи цьогорічного Варшавського безпекового форуму для просування ідей відповідальності росіян? Детальніше про це читайте у блозі Голови Правління Громадянської мережі ОПОРА Ольги Айвазовської.
Відповідальність росіян за злочини в Україні – топ-пріоритет для багатьох партнерів. Нюанси, як завжди, грають ключову роль у тому, наскільки ж кінцевий результат таки буде ефективним. Warsaw Security Forum – чудовий майданчик, щоб працювати напряму з тими, хто приймає рішення та має хоча б помірковану політичну волю чути. Навіть правники погоджуються, що засудження Путіна – в більшій мірі політичне питання, ніж юридичне, а «гібридний трибунал» не буде ефективним в українській юрисдикції.
Ми з колегами провели цілий марафон двосторонніх зустрічей, протягом півтора дні з перервами на виступи у різних форматах. Кінця війни без правосуддя та ефективного механізму засудження воєнних злочинців та безпосередньо топ-посадовців не буде. 16% українців стали свідками воєнних злочинів, а 51% – вважає, що кара винуватців є невід’ємною складовою формули перемоги. На жаль, правосуддя дуже повільне та неповоротке, тому варто налаштовуватись на десятки років роботи. Втім, раніше почнемо – раніше “сядуть” злочинці.
Нам вдалось провести перемовини як представникам неурядового сектору з:
- Президентом European Union Agency for Criminal Justice Cooperation Mr Ladislav Hamran щодо нових механізмів та можливостей обміну даними про воєнні злочини, а також про роботу Міжнародного центру з рослідування злочину агресії проти України (ICPA);
- Федеральною міністеркою юстиції Австрії Альмою Задіч, яка виступає не лише за ефективне правосуддя та трибул, але і сама є «дитиною війни». Вона пережила збройний конфлікт в Боснії та Герцеговині і була дуже чуйною та вмотивованою тематикою порушення прав дітей, а також неймовірним виданням Фундації ‘”Голоси дітей” з короткими свідченням тих, хто бачив воєнні дії дитячими очима, через що стали по-дорослому сприймати жорстоку реальність. Після окремої зустрічі, я щиро вірю, що задумане може бути реалізовано спільно з австрійкою стороною, як і вдячна за всі поради, надані нам пані міністеркою. Дякую чудовим “Голосам” та Олегу, який свідчив перед поважною аудиторією про свій досвід війни, яка почалась, коли йому було ще 7 років та про 40 днів окупації в Маріуполі у 2022 році;
- Міністеркою Уряду Великобританії Anne-Marie Trevelyan, який активно допомагає роботі Центру сприяння документуванню воєнних злочинів у Варшаві, що вже працює на території всієї Польщі та опитує свідків-громадян України, які шукають тимчасового прихистку у Польщі. Дуже скоро буде опубліковано офіційний урядовий реліз, де ми поділимось всіма новинами. Але за що я точно вдячна Великобританії, що вони готові бути «дорослими у кімнаті» (If you know, what I mean).
- Спецпредтавницею Генерального Секретаря НАТО з питань жінок, миру та безпеки та багатьма іншими посадовцями, аналітичними центрами, міжнародними журналістами.
Звісно, поза безпековими питаннями, тема демократії та виборів є в центральній частині порядку денного та на офіційних майданчиках. Хоча ми мали дискутувати про технічні аспекти виборів та безпеки, багато питань, які повторювались останній місяць я чую в 100500+ раз. Але з чим дуже важливим я піду з цієї дискусії, так це публічною та непублічною обіцянкою високого представника Google співпрацювати з громадянським суспільством щодо українського порядку денного питань. Тут я не можу не подякувати органіщаторам WSF. Насправді, всі публічні дискусії бачу, як найлегшою точкою входу до співпраці з однодумцями.
Ну і дискусія про майбутнє Росію мені принесла естетичну насолоду завдяки Дарині Каленюк, яка просто втопила в тролінгу члена команди Навального Владіміра Мілова. Тут без подробиць, або треба писати в стилі «а він сказав», а вона сказала». Втім, це дійство варто було часу (1год 40 хв заміть однієї години), щоб решта слухачів в черговий раз переконались, що плану немає і не буде, гординя не дає шансу на просвітлення, а жага захищатись від критики, метою якої є не образити, а спонукати діяти просто відмахується брехнею. Маніфест сталого миру, як дорожню карту від громадянського суспільства вручили, втім, вона залишилась на столі не читана. І це просто потрібно зрозуміти, як відкритий знак.
