Глобальна система безпеки в Європі зруйнована військовою агресією Росії проти України. Зараз вона стикається з новими глобальними викликами. Саме тому формат Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України став предметом однієї з дискусій під час Конференції ОБСЄ з людського виміру. Захід організувала Громадянська мережа ОПОРА спільно з Міжнародним Центром Української Перемоги 5 жовтня.
«Із кожним новим масивним похованням у Бучі, Маріуполі чи Ізюмі світ жахався, як далеко можуть зайти російські загарбники. Російські солдати та їхні командири, які вчинили ці воєнні злочини в Україні, понесуть відповідальність», – розпочала дискусію Ірина Швець, модераторка заходу, членкиня Правління та старша менеджерка проєктів Громадянської мережі ОПОРА. Наукова правнича спільнота та громадянське суспільство часто називають злочин агресії «матір’ю всіх злочинів», вищим міжнародним злочином, який є основою для всіх інших злочинів. «Настав час, щоб міжнародне співтовариство та українське суспільство створили реальні та ефективні механізми притягнення російського керівництва до відповідальності за акт жорстокої та неспровокованої агресії», – сказала Ірина Швець.
Як зазначив Посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Антон Кориневич, не можна судити за злочин агресії проти України у внутрішніх судах України через особисту недоторканність глав держав та голів урядів перед кримінальною юрисдикцією іноземною держави. Міжнародний кримінальний суд теж не може приймати рішення щодо злочинів агресії проти України через юрисдикційні обмеження Римського статуту. Україна пропонує створити Спеціальний трибунал, тому що на сьогодні немає механізму для суду над винуватцями злочину агресії проти України.
«Саме тому ми вважаємо, що наш трибунал, Спеціальний трибунал із розслідування злочину агресії проти України, повинен бути трибуналом лише для цього одного типу злочину. І тільки для ситуації в Україні. Ми не маємо наміру винаходити якийсь універсальний механізм чи створювати якісь альтернативні практики. Ми вважаємо, що Міжнародний кримінальний суд несе основну відповідальність за справедливість у всьому світі, коли ми говоримо про масові жорстокі злочини та міжнародні злочини. Отже, одна з наших ідей – це створити спеціальний трибунал, який був би доповнюючим до МКС, який не буде перешкоджати чи створювати перепони у юрисдикції та роботі МКС. Натомість він доповнить свою важливу роботу юрисдикцією щодо злочину агресії», – сказав він.
Ольга Коцюруба, старша радниця з юридичних питань Громадянської мережі ОПОРА, представляла на цій дискусії точку зору українського громадянського суспільства. «ОПОРА відкрила у Варшаві Центр сприяння документуванню воєнних злочинів, щоденно спілкуючись із свідками та жертвами воєнних злочинів, які зараз перебувають в Польщі ми пересвідчуємося в запиті українського суспільства на правосуддя», – зазначила вона. На думку представниці ОПОРИ, відсутність механізму протидії агресії та притягнення до відповідальності за це породжує зневіру в механізмах міжнародного гуманітарного права і в цілому в чинний міжнародний порядок: «Чим на довший час затягнеться дискусія без безпосередніх активних дій, тим більшим буде рівень цього розчарування. Тому судовий акт засудження агресії має мати місце, навіть якщо він відбудеться in absencia, а вище керівництво буде засуджено лише символічно. Проте юридичний факт засудження за агресію ляже в основу рішень щодо інших міжнародних злочинів, які вона потягнула, та надасть можливості для механізму компенсації шкоди за рахунок грошей країни агресора».
Також старша юридична радниця ОПОРИ наголосила на іншому аспекті. Виокремлення злочину агресії та створення в найкоротші строки міжнародного спеціального трибуналу є необхідним рішенням, проте це не знімає з України відповідальності за реформування національної судова правосуддя відповідно до міжнародних стандартів для належного розслідування в межах національної юрисдикції: «Вимагаючи в міжнародних партнерів підтримки ідеї спеціального трибуналу виключно з питань агресії, ми як громадянське суспільство звертаємо увагу на домашню роботу, яку має превести Україна. Якщо подивитися на заяви і позиції міжнародних експертів стосовно гібридних трибуналів, ми бачимо, що обгрунтуванням їх створення є в тому числа незалежність, політична неупередженість та впровадження міжнародних стандартів до національного судочинства. Справді законодавство України в частині міжнародних злочинів ще має достатньо прогалин».
«Саме поєднання двох шляхів- міжнародна підтримка у створені окремого трибуналу з питань агресії та системна робота всередині держави щодо імплементації міжнародних стандартів і кращих практик розслідування воєнних злочинів, злочинів проти людяності і геноциду, координація з Міжнародним кримінальним судом забезпечить невідворотність покарання воєнних злочинців за всі 4 види міжнародних злочинів», – наголосила Ольга Коцюруба.
Аґнешка Бєньчик-Міссала, професорка факультету політології та міжнародних досліджень Варшавського університету, наголосила на підтримці української ініціативи зі створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії зі сторони польського наукового середовища. Вона також додала: «Слід пам’ятати про те, що злочин агресії був визнаний Генеральною Асамблеєю ООН. Що стосується Організації об’єднаних націй, то варто погодитися, що Рада Безпеки не працює. Немає жодної можливості створити трибунал на базі цього органу. Генеральна асамблея – це трохи інша історія, і я вірю, що такий шанс є, але… росія є постійним членом Ради Безпеки. Зараз ми говоримо про реформу ООН, можливо, Генеральна Асамблея зможе прийняти рішення про трибунал і покарання. Можливо, це буде також початок нової дискусії про нову Раду Безпеки. Але, звісно, є й інші можливості – просто міжнародна угода, наприклад, в Європі чи в ширшому сенсі. Її буде достатньо для того, щоб провести трибунал».
Професорка Мілена Стеріо, виконавча директорка Public International Law & Policy Group (PILPG), зазначила, що різні групи юристів-міжнародників обговорюють формати трибуналів: щодо обсягу компетенції (лише злочин агресії чи весь масив міжнародних злочинів (воєнні, злочини проти людяності, геноцид); як формуватиметься цей трибунал (наприклад, за рішенням Генеральної Асамблеї чи шляхом міжнародних договорів); чи входитимуть до його юридсикції злочини, вчинені режимом щодо росіян чи білорусів; хто буде суддями та за яким принципом їх будуть обирати; де будуть відбуватися засідання та хто фінасуватиме діяльність трибуналу. «Створення спеціального трибуналу або наділення Міжнародного кримінального суду юрисдикцією щодо злочину агресії проти України усуне значну прогалину у міжнародному кримінальному праві, – вважає Мілена Стеріо. – Більше того, новозаснований трибунал може передбачати в своєму статуті механізм відшкодування шкоди заподіяної внаслідок агресії росії».
Нагадаємо, контакти Центру сприяння документуванню воєнних злочинів: Варшава, вулиця Маршалковська 77/79, офіс 16; телефон: +48 690 848 019; email: [email protected].
Фундація «ОПОРА в Польщі» (OPORA in Poland) заснована у Варшаві 26 червня 2022 року після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Організація була створена, щоб допомогти міжнародній спільноті, юристам-правозахисникам та українській владі підтримувати неминучість покарання за воєнні злочини. Її запуск ініціювали представники ВГО «Громадянська мережа ОПОРА».
«ОПОРА в Польщі» керує Центром сприяння документуванню воєнних злочинів у Варшаві. Створений влітку 2022 року українськими громадськими активістами, Центр проводить інтерв’ю з біженцями, які були змушені залишити Україну через російську агресію та зараз перебувають у Польщі. Центр розробив власну методику, аби гарантувати, що вся інформація, зібрана від жертв і свідків воєнних злочинів, буде передана до правоохоронних органів з можливістю їх використання в майбутніх судових процесах. Для цього ОПОРА співпрацює з Генеральною прокуратурою України та Прокуратурою Республіки Польща, прокурорами Міжнародного центру з розслідування злочинів агресії проти України (ICPA), щоб правильно зібрати якомога більше записаних свідчень українців як можливу доказову базу для майбутніх судових процесів.
