Збір попередніх інтерв’ю юристами та психологами Центру сприяння документування воєнних злочинів (далі – Центр) було розпочато 12 вересня 2022 року, з цього часу по 6 травня було зібрано 869 попередніх інтерв’ю.
| Місяць роботи Центру | Кількість інтерв’ю |
| Вересень 2022 | 53 |
| Жовтень 2022 | 165 |
| Листопад 2022 | 206 |
| Грудень 2022 | 141 |
| Січень 2023 | 91 |
| Лютий 2023 | 84 |
| Березень 2023 | 71 |
| Квітень 2023 | 41 |
| початок травня 2023 | 17 |
В період з 15 лютого по 6 травня за підтримки діяльності Центру працівниками Wентру було зібрано 214 інтерв’ю (116 інтерв’ю на ul.Modlińska 6D; 1 – в приміщенні Центру на Marszalkowskaj 77/79; 47 – Nadarzyn Ptak; 25 – ul. 6 Sierpnia ⅕; 14 – ul.Wołoska 7; 3 – Wybrzeże Kościuszkowskie 21; 8 – ul.Kasprzaka 22).
Типовий портрет свідка
Переважну більшість опитаних свідків 71 % становили жінки (610) жінок, і (259) 29% чоловіки, що зумовлено особливостями перетину державного кордону України під час дії воєнного стану.
| Cтать інтерв’юйованих | Кількість інтерв’юйованих |
| жінка | 610 |
| чоловіки | 259 |
Методологія Центру сприяння документуванню воєнних злочинів передбачає опитування повнолітніх свідків, проте в двох випадках діти були присутні та доповнювали свідчення батьків (опікунів) з їх дозволу.
Відтак, було проінтерв’юйовано 36% (309) свідків у віці 31-45 років, 23% (196) у віці 46-60 років, 23 % (202) старше 60 років, 13 % (116) молодші 30 років.
У 41 випадку свідки виявили бажання залишитися анонімними та не надали згоди на збір персональних даних та передачу їх до правоохоронних органів, тому інформація про їх вік відсутня.
| Вік інтерв’юйованих | Кількість інтерв’юйованих | Відсотки |
| 18-30 | 116 | 13,35 |
| 31-45 | 309 | 35,56 |
| 46-60 | 196 | 22,55 |
| 61-80 | 202 | 23,24 |
| понад 81 | 5 | 0,58 |
| невідомо | 41 | 4,72 |
848 опитаних опитаних зазначили, що були очевидцями того чи іншого воєнного злочину або його безпосередніх наслідків (ракетні та інші обстріли населених пунктів), проте переважна більшість інтерв’юйованих надавали також свідчення з чужих слів, щодо інших видів злочинів в окремих випадках надаючи дані очевидців. Очевидці окремих епізодів також можуть бути встановлені внаслідок чіткої прив’язки до місця і часу, в якому мав місце відповідний епізод, або контактних даних осіб, які можуть повідомити детальну інформацію.
В 67% (579 свідки загалом) випадків очевидці зазначали, що бачили військовослужбовців на територіях, яких стосуються свідчення. До категорій військовослужбовців відносили як регулярні війська РФ, опізнані очевидцями як за шевронами, так і за зовнішніми характеристиками окремих народів РФ. Очевидці відзначали також присутність представників із так званих самопроголошених “народних республік”, які прибули з території ОРДЛО (окупованих районів Донецької та Луганської областей), або у 3 випадках військової техніки маркованої літерами “z” та “v”. Окремі респонденти не надали відповіді на питання щодо присутності військовослужбовців.
Територіальна приналежність інтерв’юйованих
Переважна більшість опитаних належали до областей, в тій чи іншій мірі охоплених бойовими діями, окупованих територій. Опитані мешканці областей заходу та центру України та м. Києва стали безпосередніми свідками авіанальотів (бачили на власні очі авіабомби чи влучення).
| Область | Кількість опитаних | Відсотки |
| Херсонська | 177 | 20,37 |
| Харківська | 149 | 17,15 |
| Донецька | 135 | 15,53 |
| Запорізька | 105 | 12,08 |
| Київська | 76 | 8,75 |
| Луганська | 63 | 7,25 |
| Дніпропетровська | 49 | 5,64 |
| Миколаївська | 31 | 3,57 |
| Сумська | 16 | 1,84 |
| Одеська | 10 | 1,15 |
| Житомирська | 9 | 1,04 |
| Чернігівська | 7 | 0,81 |
| Волинська | 7 | 0,81 |
| Тернопільська | 6 | 0,69 |
| місто Київ | 6 | 0,69 |
| Львівська | 5 | 0,58 |
| АР Крим | 4 | 0,46 |
| Черкаська | 3 | 0,34 |
| Полтавська | 3 | 0,34 |
| Вінницька | 3 | 0,34 |
| Хмельницька | 2 | 0,23 |
| Кіровоградська | 2 | 0,23 |
| Рівненська | 1 | 0,11 |
| Область | Кількість зафіксованих в області епізодів | Відсотки |
| Херсонська | 1636 | 26,03 |
| Донецька | 1171 | 18,63 |
| Харківська | 1069 | 17,01 |
| Запорізька | 700 | 11,14 |
| Київська | 497 | 7,91 |
| Луганська | 472 | 7,51 |
| Дніпропетровська | 218 | 3,47 |
| Миколаївська | 171 | 2,72 |
| Сумська | 83 | 1,32 |
| Чернігівська | 39 | 0,62 |
| Житомирська | 37 | 0,59 |
| Одеська | 35 | 0,56 |
| м. Київ | 25 | 0,4 |
| Львівська | 23 | 0,36 |
| Волинська | 22 | 0,35 |
| Тернопільська | 17 | 0,27 |
| АР Крим | 14 | 0,22 |
| Вінницька | 12 | 0,19 |
| Полтавська | 12 | 0,19 |
| Черкаська | 12 | 0,19 |
| Кіровоградська | 8 | 0,13 |
| Хмельницька | 8 | 0,13 |
| Рівненська | 4 | 0,06 |
Виявлені під час попередніх інтерв’ю типи воєнних злочинів
| Тип воєнного злочину | Кількість зголошених свідками випадків | Відсоток |
| Пошкодження майна інших осіб | 796 | 12,67 |
| Пошкодження чи руйнування цивільних об’єктів (заклади освіти, медицини, інтернатні установи тощо) | 707 | 11,25 |
| Пошкодження інших об’єктів інфраструктури (електро-, газові-, водо-, нафто мережі тощо) | 603 | 9,59 |
| Уламки снарядів у житлових кварталах | 530 | 8,43 |
| Ведення бойових дій поблизу або в житлових кварталах | 452 | 7,19 |
| Пошкодження власного майна | 441 | 7,02 |
| Розкрадання майна | 296 | 4,71 |
| Пошкодження об’єктів культури або мистецтва | 287 | 4,57 |
| Вбивства (ростріл) або поранення цивільних осіб | 264 | 4,2 |
| Незаконне затримання чи позбавлення свободи людини, cамовільне засудження | 261 | 4,15 |
| Використання цивільної інфраструктури (шкіл, лікарень, закладів культури тощо) з військово метою | 254 | 4,04 |
| Перешкоджання в отриманні медичної допомоги, евакуації | 212 | 3,37 |
| Катування чи жорстоке поводження з людьми | 211 | 3,36 |
| Захоплення або утримання в заручниках людини | 132 | 2,1 |
| Прикривання цивільними (використання “живих щитів”) | 132 | 2,1 |
| Цільове заселення на захоплені українські території росіян | 125 | 1,99 |
| Використання забороненої зброї, наприклад хімічної, касетних боєприпаси, фосфорних бомб тощо. | 120 | 1,91 |
| Мінування житлових кварталів, об’єктів (шкіл, лікарень тощо), майна (автівок, пристроїв тощо), тіл людей тощо | 96 | 1,53 |
| Депортація або примусове переселення особи (групи осіб), дітей | 89 | 1,42 |
| Пошкодження небезпечних об’єктів (атомні станції, склади з хімікатами тощо) | 75 | 1,19 |
| Шкода для екології/навколошнього середовища внаслідок обстрілу | 60 | 0,96 |
| Знищення (наприклад спалювання) або наруга над тілами вбитих людей | 42 | 0,67 |
| Використання ворогом цивільного одягу, одностроїв та емблем ЗСУ або гуманітарних, в т.ч. МКЧХ, чи медичних установ | 26 | 0,41 |
| Інше | 24 | 0,38 |
| Зґвалтування або інше сексуальне насилля | 20 | 0,32 |
| Вбивство пораненого військового, який вже не брав участі у бойових діях | 17 | 0,27 |
| Вбивства/розстріли медиків/парамедиків, рятувальників, учасників міжнародних місій | 7 | 0,11 |
| Вбивство військовополоненого | 4 | 0,06 |
| Проведення біологічних або інших дослідів над людьми | 2 | 0,03 |
Анотація типів воєнних злочинів за період від 15 лютого 2023 року
Майже всі інтерв’юйовані під час інтерв’ю відзначали про те, що стали очевидцями або чули про вчинення у відповідному населеному пункті декількох типів воєнних злочинів. В переважній більшості йшлося про знищення чи пошкодження майна, зокрема 796 опитаних засвідчували знищення або пошкодження майна інших осіб, а 441 – власного майна, переважно внаслідок авіаударів, а на територіях наближених до бойових дій – обстріли з іншої зброї.
В 707 випадках свідками пошкодження чи руйнування цивільних об’єктів, в тому числі більшості цивільних об’єктів у м.Константинівка (Донецька область), м. Рубіжне (Луганська область), м. Нікополь (Дніпропетровська область), а також у Києві (Alfavito hotel Kyiv, Оболонь).
Свідки фіксували ведення боїв в житлових кварталах, використання несанкціонованої зброї, зокрема касетних бомб, хвостикових ракет, установок “Сонцепьок”. Російські військові прибирали частини касетних боєприпасів, які лежали в населених пунктах. Земля сільськогосподарського використання заміновувалася.
Значна кількість свідчень стосувалася територій, які перебували (або надалі перебувають) в окупації. На окупованих територіях бойову зброю розміщували у житлових кварталах. Українські посібники в школах були спалювані або вивозилися. Люди були змушувані до отримання паспортів Російської федерації, батьків примушували віддавати дітей до російських шкіл. Родичів військовослужбовців розшукували, переслідували, незаконно утримували били та катували, примушували до співпраці.
Вивозили до Росії обладнання зі шкіл, промислове обладнання, наприклад Запорізького залізорудного комбінату та видобуту в цьому комбінаті руду. У місцевих жителів, які були мисливцями, забирали мисливську зброю, за допомогою спеціальної програми перевіряли мобільні телефони. Окрім того у місцевих жителів забирали приватне майно з будинків, автомобілі, вимагали переоформлення квартир на інших осіб за російським законодавством, переофрмлювати на них земельні ділянки, росіяни вивозили зерно, посіяне і зібране на приватних полях місцевих жителів. Як і в попередніх місяцях в багатьох інтерв’ю згадувалися перешкоди в евакуації, вилучення з автобусів під час фільтрації цивільних осіб, в яких знаходилися елементи символіки, фотографії руйнувань цивільних об’єктів спричинених росіянами чи інші підтвердження української позиції. imei телефонів осіб, що покидали Україну вносилися до бази даних. Машини та автобуси утримувалися дуже довго (згадувався випадок коли внаслідок тижневого очікування в фільтраційному таборі в одному автобусі померла жінка), часто свідки змушені були платили хабарі щоб їх дозволили проїхати. Свідки також зазначали випадки депортації їх родичів до Росії, також з фільтраційних таборів росіяни вибирали “спеціалістів” – фахівців з робочих спеціальностей і керували їх до конкретних областей Росії. Молодих хлопців примусово мобілізували до воєнізованих формуванням, створених на тимчасово окупованих територіях або формувань держави-агресора. Частина лікарень (до прикладу в Новій Каховці) використовувалася лише як госпіталі для російських військових, місцевих жителів змушені були лікуватися в інших населених пунктах (Новотроїцьк або Генічеськ).
Якщо громадяни порушували комендантську годину їх роздягали та змушували лягати на землю, погрожували зброєю (м. Херсон), під час “референдуму” по домах ходили члени комісії разом з озброєними військовими. Для проведення мітингів на користь Росії привозили сторонніх людей. Проїжджали юристи з Росії, які приймали свідчення і фіксували шкоду за дома, квартири і фіксували майнову шкоду тільки якщо сказати, що “стріляла Україна”. З півночі Росії, Бурятії, інших регіонів привозили російських переселенців і заселяли в будинках українців. Згадувалися випадки, коли наслідки російських обстрілів в населених пунктах знімалися та на російських каналах представлялися як вчинені українською армією.
Свідки з Маріуполя, Херсону, Нової Каховки згадували використання мобільних крематоріїв для знищення тіл загиблих, при обстрілах Азовсталі РФ використовувала все потужніші міни і снаряди, серед них були і якісь заборонені речовини, які впливали на здоров’я.
264 свідки засвідчили, що їм відомі факти смерті або поранень цивільних осіб, окремі свідки особисто бачили тяжкі поранення цивільних мешканців (втрату кінцівок) (Херсон) або загибель (Маріуполь) внаслідок потрапляння снарядів, артилеристських обстрілів, ведення бойових дій в місті.
