Юристи і психологи Центру сприяння документування воєнних злочинів (далі — Центр) почали збирати попередні інтерв’ю 12 вересня 2022 року. Відтоді до 7 листопада 2023 року вони зібрали 1272 попередні інтерв’ю, з них 403 — з 15 травня по 7 листопада 2023 року, коли діяльність Центру підтримував Уряд Великої Британії.
| Місяць діяльності Центру | Кількість інтерв’ю, внесених у базу даних |
| Вересень 2022 | 53 |
| Жовтень 2022 | 165 |
| Листопад 2022 | 206 |
| Грудень 2022 | 141 |
| Січень 2023 | 91 |
| Лютий 2023 | 84 |
| Березень 2023 | 71 |
| Квітень 2023 | 41 |
| Травень 2023 | 43 |
| Червень 2023 | 42 |
| Липень 2023 | 63 |
| Серпень 2023 | 63 |
| Вересень 2023 | 113 |
| Жовтень 2023 | 86 |
| До 7 листопада 2023 | 10 |
З 16 серпня до 7 листопада 2023 року Центр провів 219 інтерв’ю та суттєво розширив географію своєї діяльності.
| Місце збору свідчення (16 серпня — 7 листопада 2023 року) | Кількість інтерв’ю | |
| Місто | Назва шелтера | |
| Варшава | Modlińska 6D | 23 |
| Urząd pracy, Marszałkowska 77/79 | 46 | |
| Towarowa 25A | 33 | |
| ul. Łazienkowska 14 | 9 | |
| ul. Żupnicza 11 | 2 | |
| ul. Jana Pawla II 15 | 5 | |
| ul. Koronowska, 24A | 2 | |
| Лодзь | 4 | 29 |
| Торунь | 2 | 14 |
| Бидгощ | 6 | 24 |
| Новий-Двір Мазовецький | 1 | 3 |
| Брамки | 1 | 21 |
| Надажин | 2 | 8 |
З 219 інтерв’ю, внесених у базу даних, 120 були зібрані у місті Варшава, а 99 — у 6 центрах поза нею. Загалом із 16 серпня до 7 листопада 2023 року Центр провів 9 поїздок (Лодзь — 31 серпня, Бидгощ — 23 вересня, Торунь — 1 жовтня, Бидгощ — 7 жовтня, Торунь — 10 жовтня, Лодзь — 14 жовтня, Білосток — 21-22 жовтня, Августув — 28-29 жовтня, Ілава — 5 жовтня). Дані з міст Августув та Ілава не включені в загальну статистику, оскільки вони ще не внесені в базу даних, однак вони будуть відображені в загальному звіті.
Типовий профіль свідка (свідчення, зібрані з 15 травня до 7 листопада 2023 року)
Більшість опитаних свідків (73%) є жінками, 27% — чоловіками. Це можна пояснити особливостями правил перетину кордону України протягом під час воєнного стану. Серед опитаних з 15 травня до 7 листопада (коли діяльність Центру підтримував Уряд Великої Британії) 79% опитаних становили жінки, а 21% — чоловіки.
| Гендер опитуваного | К-сть інтерв’ю | К-сть інтерв’ю з 15 травня до 7 листопада 2023 року |
| Жінки | 929 | 319 |
| Чоловіки | 343 | 84 |
Методологія Центру сприяння документуванню воєнних злочинів передбачає опитування повнолітніх свідків, але в 4 випадках діти були присутні та доповнювали свідчення батьків (опікунів) за їх проханням та з дозволу .
Відтак, було проінтерв’юйовано 37% (472) свідків у віці 31-45 років, 23% (296) — у віці 46-60 років, 22% (278) — старше 60 років, 12 % (152) — до 30 років.
У 62 випадках свідки не надали згоди на оприлюднення їх віку.
| Вік опитаного | К-сть опитаних | Частка | В період 15.05-7.11 | Частка в період 15.05-7.11 |
| 18-30 | 152 | 11,95 | 43 | 10,67 |
| 31-45 | 472 | 37,11 | 175 | 43,42 |
| 46-60 | 296 | 23,27 | 90 | 22,33 |
| 61-80 | 278 | 21,86 | 69 | 17,12 |
| невідомо | 62 | 4,87 | 22 | 5,46 |
| понад 81 | 8 | 0,63 | 2 | 0,5 |
1021 опитаних (383 з 15 травня до 7 листопада) зазначили, що були очевидцями певного воєнного злочину або його безпосередніх наслідків (найчастіше — ракетні та інші обстріли населених пунктів), але переважна більшість опитаних надавали також свідчення з чужих слів щодо інших видів злочинів, в окремих випадках надаючи дані очевидців. Очевидці окремих епізодів також можуть бути встановлені внаслідок чіткої прив’язки до місця і часу, в якому мав місце відповідний епізод, або контактних даних осіб, які можуть повідомити детальну інформацію.
У 60% випадків (759 свідки загалом) та у 45% випадків, зареєстрованих з 15 травня до 7 листопада (180 свідків), опитані зазначали, що бачили російських військових на територіях, яких стосуються свідчення. Переважно свідкам не відомі прізвища чи позивні військовослужбовців, за винятком опитаних, що перебували в полоні чи зазнали незаконного утримання. До військових відносили, зокрема, регулярні війська РФ, опізнані очевидцями за шевронами, типом та кольором форми, а також за зовнішніми характеристиками окремих народів РФ. Опитані відзначали присутність представників так званих самопроголошених “народних республік”, які прибули з території ОРДЛО (окупованих районів Донецької та Луганської областей), або військової техніки, маркованої літерами “Z” та “V”. Окремі респонденти не відповіли на питання щодо присутності військовослужбовців.
Територіальна належність опитаних
Переважна більшість опитаних належали до областей, певною мірою охоплених бойовими діями, чи окупованих територій. Опитані мешканці областей заходу та центру України та м. Києва стали безпосередніми свідками авіанальотів (бачили на власні очі авіабомби чи влучання).
| Область | К-сть опитаних | Відсотки | За період 15.05-07.11 |
% за період 15.05-07.11 |
| Херсонська | 257 | 20,2 | 80 | 19,85 |
| Харківська | 190 | 14,94 | 41 | 10,17 |
| Донецька | 203 | 15,96 | 68 | 16,87 |
| Запорізька | 151 | 11,87 | 46 | 11,41 |
| Київська | 126 | 9,91 | 50 | 12,41 |
| Луганська | 76 | 5,97 | 13 | 3,23 |
| Дніпропетровська | 82 | 6,45 | 33 | 8,19 |
| Миколаївська | 46 | 3,62 | 15 | 3,72 |
| Сумська | 26 | 2,04 | 10 | 2,48 |
| Одеська | 19 | 1,49 | 9 | 2,23 |
| Житомирська | 18 | 1,42 | 9 | 2,23 |
| Чернігівська | 14 | 1,1 | 7 | 1,74 |
| місто Київ | 10 | 0,79 | 4 | 0,99 |
| Волинська | 9 | 0,71 | 2 | 0,5 |
| Полтавська | 7 | 0,55 | 4 | 0,99 |
| Тернопільська | 6 | 0,47 | – | – |
| Львівська | 7 | 0,55 | 2 | 0,5 |
| АР Крим | 4 | 0,31 | – | – |
| Вінницька | 7 | 0,55 | 4 | 0,99 |
| Кіровоградська | 4 | 0,31 | 2 | 0,5 |
| Хмельницька | 3 | 0,24 | 1 | 0,25 |
| Черкаська | 5 | 0,39 | 2 | 0,5 |
| Рівненська | 2 | 0,16 | 1 | 0,25 |
| Область | К-сть зафіксованих в області епізодів | % | За період 15.05-07.11 |
% за період 15.05-07.11 |
| АР Крим | 14 | 0,15 | – | – |
| Вінницька | 26 | 0,29 | 14 | 0,51 |
| Волинська | 27 | 0,3 | 5 | 0,18 |
| Дніпропетровська | 354 | 3,91 | 136 | 4,93 |
| Донецька | 1632 | 18,05 | 461 | 16,71 |
| Житомирська | 74 | 0,82 | 37 | 1,34 |
| Запорізька | 1060 | 11,72 | 360 | 13,05 |
| Київська | 788 | 8,71 | 291 | 10,55 |
| Кіровоградська | 13 | 0,14 | 5 | 0,18 |
| Луганська | 576 | 6,37 | 104 | 3,77 |
| Львівська | 34 | 0,38 | 11 | 0,4 |
| м. Київ | 44 | 0,49 | 19 | 0,69 |
| Миколаївська | 260 | 2,88 | 89 | 3,23 |
| Одеська | 71 | 0,79 | 36 | 1,31 |
| Полтавська | 30 | 0,33 | 18 | 0,65 |
| Рівненська | 7 | 0,08 | 3 | 0,11 |
| Сумська | 137 | 1,52 | 54 | 1,96 |
| Тернопільська | 17 | 0,19 | – | – |
| Харківська | 1321 | 14,61 | 252 | 9,14 |
| Херсонська | 2442 | 27 | 806 | 29,22 |
| Хмельницька | 14 | 0,15 | 6 | 0,22 |
| Черкаська | 12 | 0,16 | 10 | 0,36 |
| Чернігівська | 68 | 0,91 | 41 | 1,49 |
Виявлені під час попередніх інтерв’ю типи воєнних злочинів
| Тип воєнного злочину | К-сть названих свідками випадків | % | За період 15.05-07.11 |
% за період 15.05-07.11 |
| Інше | 61 | 0,67 | 37 | 1,34 |
| Вбивства (розстріл) або поранення цивільних осіб | 374 | 4,14 | 110 | 3,99 |
| Вбивства/розстріли медиків/парамедиків, рятувальників, учасників міжнародних місій | 9 | 0,1 | 2 | 0,07 |
| Вбивство військовополоненого | 5 | 0,05 | 1 | 0,04 |
| Вбивство пораненого військового, який вже не брав участі у бойових діях | 19 | 0,21 | 2 | 0,07 |
| Ведення бойових дій поблизу або в житлових кварталах | 565 | 6,25 | 113 | 4,1 |
| Використання ворогом цивільного одягу, одностроїв та емблем ЗСУ або гуманітарних, в т.ч. МКЧХ, чи медичних установ | 55 | 0,61 | 29 | 1,05 |
| Використання забороненої зброї, наприклад хімічної, касетних боєприпаси, фосфорних бомб тощо. | 169 | 1,87 | 49 | 1,78 |
| Використання цивільної інфраструктури (шкіл, лікарень, закладів культури тощо) з військово метою | 360 | 3,98 | 106 | 3,84 |
| Депортація або примусове переселення особи (групи осіб), дітей | 131 | 1,45 | 42 | 1,52 |
| Захоплення або утримання в заручниках людини | 181 | 2 | 49 | 1,78 |
| Знищення (наприклад спалювання) або наруга над тілами вбитих людей | 62 | 0,68 | 20 | 0,72 |
| Зґвалтування або інше сексуальне насилля | 41 | 0,45 | 21 | 0,76 |
| Катування чи жорстоке поводження з людьми | 301 | 3,33 | 90 | 3,26 |
| Мінування житлових кварталів, об’єктів (шкіл, лікарень тощо), майна (автівок, пристроїв тощо), тіл людей тощо | 129 | 1,43 | 33 | 1,2 |
| Незаконне затримання чи позбавлення свободи людини, cамовільне засудження | 366 | 4,05 | 105 | 3,81 |
| Перешкоджання в отриманні медичної допомоги, евакуації | 314 | 3,47 | 102 | 3,7 |
| Пошкодження власного майна | 649 | 7,18 | 208 | 7,54 |
| Пошкодження майна інших осіб | 1151 | 12,73 | 355 | 12,87 |
| Пошкодження небезпечних об’єктів (атомні станції, склади з хімікатами тощо) | 113 | 1,25 | 38 | 1,38 |
| Пошкодження об’єктів культури або мистецтва | 393 | 4,35 | 106 | 3,84 |
| Пошкодження чи руйнування цивільних об’єктів (заклади освіти, медицини, інтернатні установи тощо) | 1045 | 11,56 | 338 | 12,26 |
| Пошкодження інших об’єктів інфраструктури (електро-, газові-, водо-, нафто мережі тощо) | 886 | 9,8 | 283 | 10,26 |
| Прикривання цивільними (використання “живих щитів”) | 191 | 2,11 | 59 | 2,14 |
| Проведення біологічних або інших дослідів над людьми | 3 | 0,03 | 1 | 0,04 |
| Розкрадання майна | 421 | 4,65 | 125 | 4,53 |
| Уламки снарядів у житлових кварталах | 767 | 8,48 | 237 | 8,59 |
| Цільове заселення на захоплені українські території росіян | 182 | 2,01 | 57 | 2,07 |
| Шкода для екології/навколишнього середовища внаслідок обстрілу | 100 | 1,11 | 40 | 1,45 |
Анотація типів воєнних злочинів за період від 16 травня по 7 листопада 2023 року (за підтримки Уряду Великої Британії)
Майже всі опитані відзначали, що стали очевидцями або чули про вчинення у відповідному населеному пункті кількох типів воєнних злочинів. Переважно йшлося про знищення чи пошкодження майна (355 опитаних протягом 16.05-07.11 засвідчували знищення або пошкодження майна інших осіб, а 208 — власного майна). Більшість опитаних (237) бачили уламки снарядів біля житлової забудови.
Свідки також вказували на бої в житлових кварталах, використання несанкціонованої зброї (49 випадків).
Узагальнені свідчення очевидців, зібрані з 16 серпня по 7 листопада, за окремими видами злочинів
Знищення або пошкодження цивільної та критичної інфраструктури
Практично всі свідки бачили руйнування або знищення житлових будинків та об’єктів цивільної інфраструктури, переважно внаслідок авіанальотів, а на територіях, наближених до зони бойових дій, — внаслідок обстрілів з іншої зброї. Наприклад, на початку повномасштабного вторгнення свідки в місті Бобровиця (Чернігівщина) бачили обстріли авіабомбами й артилерією, що призвели до руйнування стадіону, будинків, головпоштамту, готелю. Свідки бачили російські військові літаки та гелікоптери МІ-8, а в районі Чорнобаївки (Херсонщина) опитані бачили, як МІ-28 стріляли по будинках. Після наближення військ РФ до Чернігова почалися обстріли з танків. Свідки розповідали і про обстріли з “Градів” (Харківська, Херсонська область). За свідченнями очевидців, у Нікополі масові обстріли почалися в липні 2022 року, і тепер вікна й дахи пошкоджені чи не в кожному житловому будинку міста.
Окремі свідки зазнали ушкодження здоров’я внаслідок обстрілів — наприклад, свідка та її чоловіка придавило уламками будинку, вона отримала поранення в голову та втратила слух на одне вухо, а її чоловік пошкодив голосові зв’язки. Внаслідок цього ж обстрілу загинула одна не знайома свідкові людина (Миколаївська область). Розбираючи завали, свідки бачили останки людей (Запоріжжя).
Російські військові розміщували біля житлових будинків на окупованих територіях військову техніку і звідти обстрілювали інші населені пункти України. В гаражах біля цивільних будинків військові РФ зберігали боєприпаси. Є свідчення про самообстріли населених пунктів на окупованих територіях, оскільки снаряди летіли з боку, де базувалися російські війська.
Свідки бачили використання заборонених видів зброї, зокрема фосфорних бомб (Лисичанськ), касетних снарядів (Чугуївський район Харківської області, Мар’їнський район Донецької області).
Внаслідок обстрілів населені пункти, наближені до зони бойових дій, опинилися, за свідченнями очевидців, на межі гуманітарної катастрофи через відсутність води, електропостачання, опалення.
За свідченням з чужих слів, в Енергодарі під час захоплення АЕС були поранені та вбиті охоронці станції. Окупанти в’їхали на територію станції на військовій техніці, внаслідок обстрілів пошкодили будівлю учбово-тренувального центру станції, також обстріляли з танка перший енергоблок АЕС. Після вибуху на Каховській ГЕС в окремих населених пунктах зникло водопостачання, внаслідок затоплення були зруйновані будинки в Голій Пристані.
Були влучання в Кременчуцький нафтопереробний завод, ТЕЦ, сажовий завод, ТЦ “Амстор”. Коли горів нафтопереробний завод, у повітрі був сильний чад і смог. Свідки з Херсонщини були очевидцями обстрілу заповідника “Асканія-Нова” і дендропарку.
Свідки скаржаться на погіршення здоров’я внаслідок стресу. На рішення вимушено покинути територію України впливає інтенсивність і територія ракетних ударів. Наприклад, одна з родин покинула Дніпропетровщину внаслідок обстрілів та поселилася в шелтері у Львові поблизу Стрийського парку. Рішення виїхати до Польщі вони прийняли після влучання російських ракет у житловий будинок поблизу шелтеру на початку липня.
Свідчення очевидців про події під час окупації
Під час окупації російські військові забороняли цивільним їздити з одного населеного пункту в інший, іноді навіть забороняли ввозити хліб. Вони обшукували житло цивільних та обстрілювали майно, забирали цінні речі (наприклад, з будинку свідка забрали газовий конвектор), обривали інтернет-кабелі (м. Городня Чернігівська область), забирали телефони, жорстоко поводилися з власниками будинків (с. Коцюбинське Київської області). Окупанти магазини, з України завезти продукцію було вже неможливо, тому швидко закінчилася їжа (Херсонщина). Військові забирали в місцевих мешканців авто, розкрадали майно приватних підприємств, фермерів, переписували на себе землю й іншу власність, вивозили обладнання (Херсонщина).
Окупаційна влада “змінила” обраних представників місцевого самоврядування. Місцеве населення примушували прийняти російське громадянство. Під час псевдореферендумів озброєні люди і члени псевдокомісій ходили по будинках і підприємствах зі скриньками, примушуючи людей голосувати. З окупаційною адміністрацією співпрацювали колаборанти, які передавали інформацію про місцевих людей та громаду — наприклад, у м. Олешки колаборантка спалила у школі українські книжки.
Також окупаційні війська проводили обшуки місцевих жителів. Для цього вони наводили на будинки бойову зброю, блокували вулицю, і озброєні люди намагалися зайти в приміщення. Якщо мешканці не відчиняли їм двері, військові вибивали їх і далі проводили обшуки — шукали зброю, документи військових ЗСУ, тероборонівців, прикордонників, правоохоронців. У всіх забрали мисливську зброю. Коли окупанти допитували цивільних про знайомих представників місцевої української влади, при цьому, крім військових, могли були присутні слідчий та психолог, які в різні способи намагалися випитати інформацію. Також зупиняли цивільних, які проходили в місті повз військових, просили витягати все з кишень; були випадки, коли при цьому могли забрати гаманець (Херсонщина). Військові могли прострілювати цивільні вулиці з військової техніки, проїжджаючи повз.
В Мелітополі військові РФ переодягалися в цивільний одяг, після окупації в місті з’явилося багато цивільних людей — немісцевих, росіян. В с. Мартове Харківської області окупаційні війська забороняли людям виходити з підвалів, залякували їх.
Про відсутність тепло-, водо- і газопостачання, внаслідок чого люди готували їжу на вогнищах на вулиці, повідомляли свідки з м. Городня Чернігівської області та м. Маріуполь Донецької області).
В окупованих населених пунктах російські військові самовільно заселялися в житло або заселяли в нього російських громадян (переважно сім’ї військових). Зазвичай вони вибирали найкращі будинки, власники яких виїхали. Однак свідки з Херсонської області розповіли про випадки, коли військові заселялися навіть до тих помешкань, де жили самотні літні люди.
Російські військові стріляли на території населених пунктів заради розваги, часто в нетверезому стані. В деяких населених пунктах постріляли всіх собак.
Випадки незаконного утримання та катування
Місцевих жителів, які не співпрацювали з окупаційною адміністрацією, волонтерів, людей з активною позицією забирали на допити, катували, залякували, примушували до співпраці, погрожували розправами. Свідки згадували, що цивільних забирали для надання якихось показань просто з вулиці, і ці люди не поверталися додому. Особливо довго, за повідомленням мешканців, утримували представників місцевого самоврядування, зокрема міських і сільських голів, а також керівників підприємств.
У всіх окупованих населених пунктах були місця незаконного утримання, розташування яких було зазвичай відоме мешканцям.
Воєнні злочини проти дітей
В окупованих населених пунктах озброєні російські військові забирали всі продукти харчування, в тому числі у сім’ях із малолітніми дітьми.
В м. Гола Пристань військові розташувалися в приміщенні інтернату, а дітей, які проживали в ньому раніше, окупанти вивезли, куди — свідкам невідомо.
Дітей змушували ходити до російських шкіл, а якщо батьки не погоджувалися, їм погрожували забрати дітей і позбавити батьківських прав. Крім російської навчальної програми, освіта в окупаційних школах має мілітарний ухил. Свідок з Херсонської області повідомила, що дітей з 10 років організовано вивозять у військові табори, щоб тренувати їх для подальшої участі в бойових діях, а батьків змушують купувати дітям військову форму російського зразка.
Воєнні злочини під час евакуації, проведення фільтрації
Працівники Центру отримали свідчення осіб, які уникли ушкоджень під час ракетного обстілу краматорського вокзалу, оскільки запізнилися на евакуаційний потяг на пів години і в підсумку побачили лише наслідки обстрілу,. Евакуаційний потяг, яким вони врешті виїхали, був переповнений і їхав до Львова більше 30 годин. Інший свідок розповів, що колону машин, які намагались евакуюватися з Херсона, обстріляли з артилерії, були поранені і загиблі.
Російські військові перешкоджали евакуації людей з окупованих територій (м. Городня Чернігівської області). У Василівці (Запорізька область) окупанти обстріляли з “Градів” дороги, по яких евакуювалися цивільні авто — на дорозі в бік Кам’янського свідок бачив близько 20 цивільних спалених і розстріляних автомобілів. На блокпостах і кордонах свідки тривалий час очікували на перевірку документів, телефонів, багажу (наприклад, на кордоні Росії й Білорусі свідка тримали 7 годин). Чоловіків, у тому числі неповнолітніх, на блокпості роздягали і перевіряли на наявність татуювань.
Окупаційна влада не евакуйовувала мешканців затоплених унаслідок підриву Каховської ГЕС територій. Свідки зазначали, що члени їхніх родин змушені були евакуюватися самостійно, без будь-якої допомоги. Одна зі свідків, яка особисто пережила затоплення, розповіла, як 11 людей сиділо на горищі, рятуючись від води, а в результаті їм допомогли евакуюватися українські волонтери. Її свійська худоба, будинок та господарства були затоплені. За твердженням свідка, у результаті затоплення загинуло багато людей.
