Груповий аналіз інтерв’ю, проведених Центром сприяння документуванню воєнних злочинів у грудні

Методика збору інтерв’ю

Збір попередніх інтерв’ю юристами та психологами Центру сприяння документування воєнних злочинів (далі – Центр) було розпочато 12 вересня 2022 року, з цього часу по 20 грудня було зібрано 519 попередніх інтерв’ю. В базі даних Центру оцифровано відомості щодо 505 інтерв’ю (станом на 19 грудня). В цьому звіті числові відомості розраховані на базі 505 оцифрованих інтерв’ю.

Місяць роботи Центру	Кількість інтерв’ю
Вересень 2022	53
Жовтень 2022	165
Листопад 2022	206
Грудень 2022	81

 

Лише 4 інтерв’ю зібрано безпосередньо в приміщення Центру за адресою Marszalkowska 77/79 у м. Варшава та решту під час виїзду фахівців (юристів та психологів) для проведення інтерв’ювання в місце централізованого проживання значної кількості переселенців з України або до організації, які проводять для переселенців освітні заходи та заходи культурного спрямування Ptak Warsaw Expo, Atrium, Eхpo Modlińska 6D, Al.Jana Pawla II, 15, Warszawski ośrodek interwencji kryzysowej ⅕, Centrum wsparcia koordynacji “Warszawa”, Український дім у Варшаві). Найбільшу кількість – 204 інтерв’ю об’єднана група психологів та юристів отримувала під час відвідування Ptak Warsaw Expo, де за офіційними даними перебуває близько 5000 переселенців з України, склад яких постійно оновлюється.

Типовий портрет свідка

Переважну більшість опитаних свідків 72% становили жінки (365) жінок, і лише (140) 28% чоловіки, що зумовлено особливостями перетину державного кордону України під час дії воєнного стану.

Cтать інтерв’юйованих	Кількість інтерв’юйованих
жінка	365
чоловіки	140

 

Методологія Центру сприяння документуванню воєнних злочинів передбачає опитування повнолітніх свідків, проте в двох випадках діти були присутні та доповнювали свідчення батьків (опікунів) з їх дозволу. Відтак, було проінтерв’юйовано 36% (183) свідків у віці 31-45 років, 23% (116) у віці 46-60 років, 21 % (108) старше 60 років, 14 % (71) молодші 30 років. Наймолодшому і 15 років, найстаршому – 25 років.

У 25 випадках свідки виявили бажання залишитися анонімними та не надали згоди на збір персональних даних та передачу їх до правоохоронних органів, тому інформація про їх вік відсутня.

Вік інтерв’юйованих	Кількість інтерв’юйованих
15-17	2
18-30	71
31-45	183
46-60	116
61-80	104
понад 81	4
невідомо (під час опитування відмовилися вказувати дані свого народження)	25

 

488 опитаних опитаних зазначили, що були очевидцями того чи іншого воєнного злочину або його безпосередніх наслідків, проте переважна більшість інтерв’юйованих надавали свідчення з чужих слів, в окремих випадках надаючи дані очевидців. Очевидці окремих епізодів також можуть бути встановлені внаслідок чіткої прив’язки до місця і часу, в якому мав місце відповідний епізод, або контактних даних осіб, які можуть повідомити детальну інформацію.

В 67% (336 свідки) випадків очевидці зазначали, що бачили військовослужбовців на територіях, яких стосуються свідчення. До категорій військовослужбовців відносили як регулярні війська РФ, опізнані очевидцями як за шевронами, так і за зовнішніми характеристиками окремих народів РФ. Очевидці відзначали також присутність представників із так званих самопроголошених “народних республік”, які прибули з території ОРДЛО (окупованих районів Донецької та Луганської областей), або у 3 випадках військової техніки маркованої літерами “z” та “v”. Окремі респонденти не надали відповіді на питання щодо присутності військовослужбовців.

Присутність в населених пунктах військовослужбовців	Кількість інтерв’юйованих
Інтерв’юйовані бачили військовослужборців	336

 

Територіальна приналежність інтерв’юйованих

Переважна більшість опитаних належали до областей, в тій чи іншій мірі охоплених бойовими діями, окупованих територій. Опитані мешканці областей Заходу України та м. Києва стали безпосередніми свідками авіанальотів (бачили на власні очі авіабомби чи влучення).

Область	Кількість інтерв’юйованих
Харківська	90
Херсонська	90
Запорізька	73
Донецька	65
Київська	52
Луганська	34
Дніпропетровська	26
Миколаївська	20
Сумська	9
Житомирська	7
Волинська	6
Одеська	5
Тернопільська	4
Чернігівська	4
Вінницька	3
Львівська	3
місто Київ	3
Полтавська	3
Кіровоградська	2
Хмельницька	2
Черкаська	2
АР Крим	1
Рівненська	1

 

Виявлені під час попередніх інтерв’ю типи воєнних злочинів

Майже всі інтерв’юйовані під час інтерв’ю відзначали про те, що стали очевидцями або чули про вчинення у відповідному населеному пункті декількох типів воєнних злочинів. В переважній більшості йшлося про знищення чи пошкодження майна, зокрема 459 опитаних засвідчували знищення або пошкодження майна інших осіб, а 231 – власного майна, переважно внаслідок авіаударів, а на територіях наближених до бойових дій – обстріли з іншої зброї (до прикладу під час намагання захопити одне з селищ Київської області артилерійським вогнем знищено будинок сина опитаної). Найчастіше йшлося про застосування “Градів” (до прикладу “Градом” повністю зруйнована власна квартира одного зі свідків у місті Харкові), танків, безпілотників, які в населених пунктах спричиняють руйнування цивільних об’єктів.

Свідки з Маріуполя засвідчували зокрема проведення в населеному пункті вуличних боїв. Авіабомбами, градами, ракетами, танками та мінометами знищувались житлові будинки, під завалами було багато людей, значна кількість мертвих тіл лежала протягом двох тижнів просто на вулиці. Коли завалювалися багатоквартирні будинки, то нікому було їх визволити з під завалів людей через постійні обстріли. Берег моря за свідченнями очевидців був повністю замінований “лепестками”, було багато розтяжок та мін різних видів.

Свідки зазначали випадки ушкодження здоров’я цивільних осіб під час обстрілів. Так, при обстрілі Кременчуга мати свідка була збита ударною хвилею отримала легкі тілесні ушкодження (забій рук ніг) тимчасову втрата слуху на 2 дні. Коли в будинок влучила ракета одна зі свідків впала та зламала руку, внаслідок неможливості отримати медичну допомогу рука зрослася неправильно (Запорізька область). Одна зі свідків через тривалі обстріли змушена була народжувати дитину в підвалі (місто Нікополь). Значна кількість цивільних за свідченнями постраждала також від інфарктів, інсультів спричинених авіанальотами.

Зголошені випадки смерті стосувалися переважно загиблих родичів, сусідів чи односельчан внаслідок авіаударів (наприклад, у свідка загинув паралізований батько і сусідка, внаслідок влучення в будинок уламку снаряду в Шевченківському районі Києва). Проте окремі свідки повідомляли і про випадки зникнення, утримання і смерті конкретних осіб (зокрема працівників освіти, з метою змушування до співпраці з окупаційною адміністрацією, наприклад, утримання в підвалі сина директора школи в Бердянську) на окупованих територіях або про спалення тіл мертвих людей, що підтверджувалося, на думку опитаних, специфічним запахом. Опитані також повідомляли про відомі їм зі слів випадки згвалтування односельців (зокрема за свідченнями з чужих слів у Київській області тіла дівчат, які були згвалтованими потім були спаленими). В окремих випадках опитані з Донецької та Луганської областей повідомляли про вбивства та зникнення осіб в період з 2014 року до повномасштабної агресії 24 лютого 2022 року.

Декілька свідків особисто пережили погрози розстрілом, імітації страти та тортури від представників ОРДЛО, бачили наслідки тортур щодо українських чоловіків, яких переконували співпрацювати з росіянами, примушували вступати до російської армії, хлопців, які перебували в “підвалі” примушували прибирати трупи.

У 328 випадках зафіксовано пошкодження об’єктів інфраструктури (електро-, газові-, водо-, нафто мережі тощо) на всій території України. Для прикладу йшлося про Одеський припортовий завод, нафтобазу в Кременчузі, міст біля міста Южного, порт в Бердянську. Також щодо всієї території України свідчили про відсутність стільникового зв’язку, світла, газу в окремих громадах, відсутність води.

392 опитаних зазначали серед злочинів пошкодження чи руйнування об’єктів цивільної інфраструктури (заклади освіти, медицини, інтернатні установи тощо) До приколаду, йшлося про об’єкти в Чернігові (дитячі садки, школи, кардіодиспансер), пологовий будинок “Адоніс” на Київщині, Центральну міську лікарню імені Тітова та телевізійну вежу в Лисичанську, онкологічну лікарню та Чорноморський університет в Миколаєві, дитячий будинок та лікарню у м. Ворзель), школи, туристичні санаторії, будинки культури, багатоповерхові житлові будинки. В Маріуполі в лікарні швидкої медичної допомоги (ЛШМД) внаслідок авіаобстрілу пошкоджено кисневе віддлення, через що пацієнти лікарні, які потребували кисню загинули, не отримавши належну допомогу.

294 особи бачили уламки авіа снарядів у житлових кварталах. Крім того окремі свідки зазначали, що бачили як руйнування цивільних об’єктів заподіювалося на окупованих територіях артилерією та танками. Серед об’єктів, пошкодження яких завдало або могло б завдати значної екологічної шкоди, згадувалося захоплення атомної електростанції в Енергодарі, знищення нафтової бази в Василькові, заправки в Запоріжжі, аміачної насосної станції, підпал лісу у Херсонській області. Свідки з Маріуполя зазначали, що з літаків розпилювали невідому шкідливу речовину, яка спричиняла тривалі загорання також розпилювалвся газ, що спричиняв задуху, внаслідок чого мешканці змушені бли одягати протигази. В Новій Каховці окупанти спилювали та вивозили машинами дерева. В наслідок вогневого ураження постраждало агропромислове підприємство “5 – елемент”, що завдало екологічної шкоди.

Не давали можливості ховати тіла померлих на кладовищах, казали хоронити в городах.

Очевидці, які перебували в окупації, в переважній більшості зазначали серед злочинів перешкоджання в евакуації до України, довготривале затримання, а також жорстоке поводження у фільтраційних таборах та блокпостах (в тому числі в Київській області (біля Гостомеля), зокрема роздягання і обшуки осіб, перегляд всіх відомостей в телефонах, піддавання окремих осіб тортурам за виявлені в телефоні відомості. В фільтраційних таборах здійснювалося утримання без жодних санітарних умов, допитували неповнолітніх без присутності батьків, кричали, погрожували неповнолітнім електрошокером, заборонили говорити українською, розстрілювали автомобілі з сім’ями, які вже покидали фільтраційну територію, залякували цивільних шляхом скерування в бік їх машини дул танків. Родичі одного з опитаних не можуть евакуюватися внаслідок того, що окупаційні війська відібрали в них машину та документи. Крім того, повідомлялося про обстріл траси і цивільних авто в районі Бахмуту під час евакуації, знищення вокзалу в місті Краматорську під час очікування евакуаційного потягу.

Також є відомості, що батькам на окупованих територіях погрожували забрати їх неповнолітніх (14-літніх) дочок та вимагали в батьків грошового викупу.

На окупованих територіях мали місце спроби примусової мобілізації до збройних сил або до окупаційних “добровольчих батальйонів” (12 свідчень).

Також на окупованих територіях фіксувалося змушування до співпраці з окупаційною адміністрацією, погрози та залякування із застосуванням зброї за відмову у співпраці та позбавлення права користуватися власним помешканням, позбавлення іншого майна. Інтерв’юйовані засвідчували обстріли мирних мітингувальників, які на початку окупації виходили з мітингами протесту, а також подальше затримання і незаконне утримання, жорстоке поводження та катування учасників мітингів.

Опитаними, які виїжджали з окупованих територій згадувалися випадки, коли затриманню, утриманню, жорстокому поводженню та катуванням підлягали колишні воїни АТО, які опинилися на окупованих територіях, фермери та підприємці, які співпрацювали з ЗСУ, деяких учасників АТО одразу вбивали. Для пошуку лояльного до України населення окупанти практикували плату за доноси внаслідок чого такі стали частими. Окрім того у свідченнях зустрічаються випадки примушування представників бізнесу до співпраці на окупованих територіях, самовільного покарання (побиття) окупаційними військами цивільних мешканців за порушення правил благоустрою. Згадувалися випадки, коли у підприємців викрадали та незаконно утримували членів сім’ї у заручниках вимагаючи значний грошовий викуп.

Дітей українців, які пішли до школи примусово вивезли в Анапу, і не повернули назад.Також за відмову віддати дітей перших класів до російської школи батькам погрожували фізичною розправою, катуваннями в підвалі та відібранням дитини. До шкіл приходили військові, які погрожували зброєю. Вчителів, які відмовилися співпрацювати звільнено, а їх майно, яке перебувало в школі, зокрема комп’ютерну техніку – відібрано.

Проведення псевдореферендумів на окупованих територіях супроводжувалося тиском та присутністю і погрозами озброєних солдатів РФ, проголосувати в такому випадку можна було лише “за” приєднання до РФ. “Член комісії” з військовими або ходили по помешканнях або на вулиці ставили стіл, де сидів представник “комісії” і військові зі зброєю, що змушували голосувати всіх перехожих. Мешканців окупованих територій також змушували отримувати російські паспорти.

157 опитаних повідомляли, що їм відомі факти розкрадання на окупованих територіях майна осіб, які виїхали, а також відкритого пограбування цивільних мешканців, що залишилися жити в окупації. Забирали насамперед продукти харчування, техніку, мобільні телефони, автомобілі. Засвідчено окремі випадки примусового вивозу зерна забраного у фермерів та з елеваторів, привласнення сільськогосподарської техніки.

В 116 випадках повідомлено про використання цивільної інфраструктури (шкіл, лікарень, закладів культури тощо) з військово метою. Для розселення окупаційних військ використовувалася цивільна інфраструктура, в тому числі інтернати, школи, технікуми. Під час окупації Олешок росіяни зайшли і зайняли лікарню, всіх цивільних паціентів виписали незалежно від стадії лікування, а до лікарні завезли поранених російських військових.

В 76 випадках опитані зазначали, що війська РФ здійснювали прикривання цивільним, а саме навмисно розміщували свою техніку між житловими будинками. Окупанти використовували цивільні об’єкти та приватне житло для проживання окупаційних військ, облаштували в центрі міста серед цивільної забудови та в школах склади боєприпасів, розташували військову техніку серед житлових кварталів, а також заселяли дружин та дітей російських військовослужбовців, працівників ФСБ на окуповані території. Також в чужі будинки заселяли російських вчителів, які приїхали з Росії працювати замість звільнених українських.

Очевидці з деокупованих територій, засвідчують що при відході росіян вони вивозили з населених пунктів обладнання поліклінік та швидких допомог, касові апарати, техніку із заводу “Таврія” (Нова Каховка), колекції з музеїв (наприклад, музей Шевченка в Херсоні). Після звільнення територій російські війська почали обстріл деокупованих територій.

У 8 випадках свідки повідомляли про використання фосфорних бомб (зокрема в місті Нікополь).

В 49 випадках вказувалося мінування об’єктів (зокрема водонапірної башти в Київській, житлових кварталів в Херсонській області) а також навколишніх до населеного пункту ландшафтних територій (ярів, лісопосадок)

Тип воєнного злочину	Кількість зголошених свідками випадків
Пошкодження майна інших осіб	459
Пошкодження чи руйнування цивільних об’єктів (заклади освіти, медицини, інтернатні установи тощо)	392
Пошкодження інших об’єктів інфраструктури (електро-, газові-, водо-, нафто мережі тощо)	328
Уламки снарядів у житлових кварталах	294
Ведення бойових дій поблизу або в житлових кварталах	250
Пошкодження власного майна	231
Розкрадання майна	157
Пошкодження об’єктів культури або мистецтва	154
Вбивства (ростріл) або поранення цивільних осіб	141
Незаконне затримання чи позбавлення свободи людини, cамовільне засудження	129
Використання цивільної інфраструктури (шкіл, лікарень, закладів культури тощо) з військово метою	116
Катування чи жорстоке поводження з людьми	105
Перешкоджання в отриманні медичної допомоги, евакуації	102
Прикривання цивільними (використання “живих щитів”)	76
Захоплення або утримання в заручниках людини	58
Цільове заселення на захоплені українські території росіян	54
Мінування житлових кварталів, об’єктів (шкіл, лікарень тощо), майна (автівок, пристроїв тощо), тіл людей тощо	49
Пошкодження небезпечних об’єктів (атомні станції, склади з хімікатами тощо)	41
Використання забороненої зброї, наприклад хімічної, касетних боєприпаси, фосфорних бомб тощо.	37
Депортація або примусове переселення особи (групи осіб), дітей	28
Шкода для екології/навколошнього середовища внаслідок обстрілу	26
Знищення (наприклад спалювання) або наруга над тілами вбитих людей	24
Зґвалтування або інше сексуальне насилля	15
Вбивство пораненого військового, який вже не брав участі у бойових діях	10
Вбивства / розстріли медиків/парамедиків, рятувальників, учасників міжнародних місій	7
Використання ворогом цивільного одягу, одностроїв та емблем ЗСУ або гуманітарних, в т.ч. МКЧХ, чи медичних установ	5
Вбивство військовополоненого	4
Проведення біологічних або інших дослідів над людьми	2
Інше	10